Одного разу ходив Бог по землі і розглядав свої чудові творіння. Ліси, поля, ріки були такими чудовими, що і дух перехоплювало. Ріки широкі та сині, ліси густі а поля квітували рясними посівами.
І зустрів Бог чоловіка, який лагодив тин. І питає тоді його Бог чому він ставить його з дуже тонкого віття. А чоловік йому відповідає, що жити йому залишилося один рік.
— Навіщо будувати на довше? — каже йому чоловік.
І вирішив тоді Бог, що люди не повинні знати скільки років вони будуть жити.