Правда

Жив собі на селі убогий чоловік, і був він розумний дуже, та тільки що він розумне не казав, ніхто його не слухав:

— Та цить уже, цить! Нічого ти не знаєш.

А іноді так просто кажуть:

— Брешеш! — та й годі.

І дав бог тому чоловікові, що почав він багатіти, зробивсь дуже багатий і настановлено було його старшиною. От одного разу зібрав багатій громаду, й каже:

— А мені добрі люди, так трапилось: положив у коморі хліб, а миші його проїли.

— Буває, — каже громада, — ті миші такі!

А старшина тоді й каже:

— Отака на світі правда: як був я бідний, то хоч сказав і правду, все казали, що брешу. А як тепер я багатий, то хоч і брешу, все кажете, що кажу правду.