Зимою їхав біля села пан. Настала ніч. Він попросився до селянина переночувати. Селянин пустив його. Став пан знімати вовчу шубу. А в хаті саме була коза. Як почула вона вовчий дух, від страху вся труситься і ногами тупає. От пан і питає:
— Чого це коза на мене так дивиться й ногами тупає?
— Бо чує вовчий дух. Вона в мене вовків ловить, — каже хазяїн, — цієї зими вже десятеро зловила.
Почувши це, пан почав договорюватись з хазяїном, щоб купити в нього цю козу. На другий день пан заплатив селянинові за козу, як за корову, забрав її з собою та й поїхав.
Аж тут біжить назустріч троє вовків. Коза дуже злякалася й почала стрибати, й метатися в бричці. Пан наказав їздовому, щоб той випустив козу. Коза з переляку втекла до лісу, а вовки кинулися за нею.
Пан сказав, щоб їздовий відв’язав коняку і поскакав услід, а то коза всіх вовків порве, всі шкури зіпсує. Їздовий прискакав до лісу, побачив пошматовану козу, вернувся до пана і каже:
— Гризлася ваша коза з вовками, вся порвана, а вовки втекли від неї. Яка була хороша коза! — сказав пан.