Жили брат та сестра. І стали вони сиротами. Дуже важко жили вони з дядьком. Одного літа ввечері дядько їх вигнав. Вони пішли від села до лісу. В лісі було багато садків. Дівчинка була менша, а хлопчик старший, тому дядько, коли вигонив їх, зв’язав хлопчикові руки, щоб не зміг дістати собі їжу.
А дівчинка і так помре. Але от діти натрапили на садки. Хлопчик зубами дістав яблуко і дав дівчинці. А потім відкусив шматок яблука собі. Так діти харчувалися декілька днів. Садки ці були одного хазяїна.
От він і помітив, що хтось надкушує у нього яблука. Вирішив він дослідити. І одного вечора зловив дітей. Він забрав їх до хати, нагодував, обігрів і залишив жити в себе.
Одного разу, коли дівчинка підросла, вона мастила комина. А в цей час проїжджав молодий козак на білому коні. Побачив молоду красуню, закохався, зняв з комина і забрав її з собою. А хлопчик залишився у хазяїна.