Увійшов мужик у крамницю та й гукає до крамаря:
— А подай лиш мені оту банку з канхветами.
Той і подав. Мужик понюхав, понюхав, та:
— Ні, не такі — подай оту.
Той перемінив. Мужик знову, понюхав, не вподобав.
— Подай он аж оту, — знов гукає.
Крамар, уже розсердившись, перемінив і третю. Не донюхався й звідси нічого мужик, поставив банку та й іде з крамниці.
Взяло зло крамаря, що дурно возився стільки часу, та й кричить на мужика:
— Куди ж ти? А гроші давай!
— За що? — питає мужик.
— А за те, що нюхав! — відказує крамар.
Мужик вернувся, дістав гроші з кишені та й стукає об стіл. Постукав, постукав та й сховав. А крамар тоді:
— Нащо ж ти сховав гроші?
— А якже — відказує той, — яка купля, така й плата: я понюхав, а ти послухав, от ми й квити.