Жаба уздріла на пасовиську вола і загадала сама з ним зрівнятися. Вона була заздрісна і давай надуватися! Дується, дується і каже до своєї сестри:
— Подивись, сестрице, чи я вже така велика, як віл?
— Але де там, — каже друга жаба, — ще тобі далеко до вола.
— Ну дивись, як тепер надуюсь.
І дується знов і питає:
— А що? Правда, що я вже така велика, як віл?
— Куди там, — каже друга, — ще тобі такій далеко до вола!
Почала жаба знов дутися, дується, дується. Дується, а нарешті трісь! Луснула...