З одного й того ж самого шматка заліза та в одній і тій же майстерні були зроблені два плуги. Один з них потрапив до рук орача й одразу ж пішов до роботи, а другий довго й марно спочивав у крамниці.
Трапилось так, що через деякий час обидва знову зустрілися. Перший плуг, що був у орача, виблискував, як срібло, й навіть був кращий, аніж тоді, коли його зробили у майстерні. А плуг, що марно пролежав у крамниці, потемнів та покрився брудною іржею.
— Будь таким ласкавим, скажи, від чого ти так виблискуєш? — запитав іржавий плуг у свого давнього знайомого.
— Від праці, мій любий, — відповів той, — а якщо ти всенький в іржі та зробився непотребом, то лиш тому, що увесь дорогоцінний та коштовний час ти бив байдики і нічого корисного не робив.