Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже:
— Де б це глечика поставити?
— Постав, стара, під кущем.
Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати.
Жнуть та й жнуть. Аж біжить зайчик. Побачив глечика, випив з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить, крутить головою, приказує:
— Ну, глечику, пожартував — і годі. Випусти мою голівоньку!
А глечик не відпускає, хоч ти що роби.
— Підожди ж, клятий глечику! — каже зайчик. — Ось я тебе втоплю.
Побіг він до річки. Опустив голову у воду. Наповнився глечик, і зайчик винув свою голівоньку.
Зрадів сіренький та пострибав собі до лісу.