Жив один чоловік із дружиною та дітьми. Та так бідно вони жили, що ні їсти, ні пити не було в них, хоч не були вони ледачими.
Одного разу чоловік надумав піти десь грішми розжитись. Іде лісом , а назустріч йому дідок.
— Здоров був, чоловіче!
— Здоров, діду!
— Куди ти йдеш?
— Іду, чи не дасть хто грошей.
— Еге! Іди я тобі дам. В тебе жінка хороша?
— Хороша.
— А діти є? Я тобі дам грошей, а ти ж мені даси матір з дітьми?
— Віддам.
— Тоді у вівторок прийдеш за грошима.
Пішов той чоловік у вівторок за грошима. Виходить до нього Ірод і каже:
— Ну, йди, — каже, — мішок наставляй.
Насипав чоловікові повний мішок грошей.
— Ну, — каже, — неси, а я прийду до тебе у середу ввечері за жінкою й дітьми.
Чоловік приніс гроші додому і не хвалиться нікому, що буде. Просяться до нього в середу два старці на ніч. А чоловік і каже:
— Я б пустив вас, люди добрі, та не пущу.
— Чому не пустиш?
— Я так бідно жив. І пішов грошей шукати. Дав мені Ірод, а я пообіцяв свою жінку і дітей віддати. Сьогодні ввечері він прийде за ними.
— Нічого, хоч і прийде, ми не боїмося, — відповіли старці.
Коли це годин у дванадцять хтось під вікном каже:
— Здоров був, чоловіче.
А старець і каже :
— Удвох добре говорить, а втрьох молотить, а четверо коліс, то буде віз, а п’ятого колеса не треба до воза.
А потім чоловікові каже :
— Є в тебе квочка з курчатами? Візьми влови та викинь йому.
Чоловік той уловив і викинув Іроду квочку, а жінку і дітей залишив вдома.
А Ірод і каже:
— Ну, щастя твоє, що так зробив.
І жінка з дітьми дома, і гроші цілі залишились.