У страху очі великі

Жили собі дід, баба, онучка та курочка. Кожен день вони за водою ходили, додому носили. Дід несе, а вода з відра хлюп-хлюп-хлюп. Баба за дідом чеберяє, вода з відра хлюп-хлюп-хлюп. Онучка за бабою йде, а вода з відра хлюп-хлюп-хлюп. Курочка за онучкою поспішає, а водичка на землю хлюп-хлюп-хлюп.

Раз пішли вони по воду, зачерпнули і мандрують додому. Попереду дід виступає, за дідом бабка виступає. Проходять повз груші, а на гілочці груша висить. Давно поспіла, набридло їй на гілочці висіти. «Хто б допоміг мені з гілочки впасти», — думає вона.

Тут де не взявся вітерець, грушу хитнув і поспіла грушка впала додолу, та прямо дідові під ноги.

Від несподіванки злякався дід, злякалась баба, злякалась онучка та курочка. Вони відра покидали, воду розлили, коромисла в різні боки полетіли.

І дома від страху ледь віддихались.