Ішли якось сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка.
— Здраствуйте!
— Здраствуйте!
Поздоровались і пішли ті собі, а той собі. Пройшли вони з гони місця і роздумались тоді: на кого той чоловік казав «здраствуйте», чи на всіх, чи, може, одному? Вернулися, нагонять того чоловіка:
— Обожди, чогось спросимось.
Той обождав. Підходять вони до нього:
— Кому, чоловіче, ти казав «здраствуйте», чи одному, чи на усіх?
— Ні, — каже, — одному я казав.
— Котрому ж ти казав?
— Оцьому, — каже, — губатому я казав здраствуйте.
Та й показує на вітер.
Обернулись і йдуть собі назад. І сонце каже:
— Я його попечу!
А мороз каже:
— Я його зморожу!
А вітер каже:
— Ти не спечеш, а ти не зморозиш, бо як ти будеш пекти, то я буду холодний вітер віяти. А як ти будеш морозить, то я притихну, і він не змерзне.