Смерть і баба

Жила собі баба. І ось прийшла за нею смерть. Баба налякалася й просила смерті, щоб дозволила їй ще пожити бодай до завтра. Смерть погодилась, а щоб баба не забула, що жити їй тільки до завтра, написала на дверях «Прийду завтра!»

Приходить на другий день смерть. А баба розсердилась, показала на двері й каже:

— Читай!

— «Прийду завтра», — читає смерть.

— От бачиш! А ти коли прийшла?

Розізлилась смерть на бабу, стерла написане й каже:

— Добре, завтра ти вже від мене не втечеш.

Смерть пішла, а баба побігла до корчми й заховалась в бочці з медом.

Сидить баба в бочці і все не може заспокоїтись. «Ні, — думає, — тут мене смерть легко знайде».

Вилізла й побігла до хати. Розпорола перину й залізла в середину. Та й це місце бабі здалось ненадійним. Вилізла з перини й бігом до сараю. Саме в цей час появилась у дворі смерть. Побачивши таке опудало в пуху і пір’ї, смерть налякалася й щодуху тікать.

Ще й досі боїться смерть показатись бабі на очі. А баба живе собі, вже й померти хотіла б, та смерть не приходить. Не знати, як ще довго баба буде жити. Коли не вірите, що так воно й було, запитайте бабу. Вона вам сама про все розкаже.