Про пори року

Якось запросив до себе в гості березень свого брата квітня. Той не довго думаючи зібрався та й вирішив, що раз брат кличе, то треба їхати.

На дворі була хуртовина, снігу навалило по коліна. Квітень сів на сани та й поїхав у дальній путь. Раптом напівдорозі хуртовина вщухла, а сніг почав танути на очах, і за кілька хвилин дорогою потекли стрімка річка. «Що робити», — подумав квітень та й вирішив повертати назад.

Дома він пересів на човен та й поплив до брата. Аж раптом на півдорозі стрімка річка почала пересихати і перетворилася на дорогу. І квітень знову повернув додому. Але здаватися він не збирався. Сівши на воза, квітень вирушив в дорогу. Але, що це за напасть? Подули сильні вітри, закрутила зла віхола, почав стрімко падати сніг. Знову квітень рушив додому. «Все одно доберуся до брата», — думав квітень.

Вдома він сів у сани, на них поклав човна, віз та й рушив у дорогу. Пересідав він з саней на воза, з воза на човна, з човна на сани і врешті-решт він таки добрався до березня.