Жив собі дід та баба, а у них була внучка. Мали у себе одну козу, і дуже дід цю козу любив, нікому не довіряв її годувати, тільки внучці і сам. Раз він посилає внучку:
— Піди, попаси козу.
І ось внучка погнала її в ліс. Напуває, пасе цілий день, жене додому. А старий дожидає біля воріт і відразу питає:
— Коза ти моя, кізонько, що ти сьогодні пила і їла?
Коза відповідає:
Твоя внука проганяла мене цілісінький деньок,
А я з’їла один тільки листок.
Розсердився дід і каже:
— Ну, стара, завтра ти йди.
Ось погнала на другий день баба козу в ліс. Пасе цілий день, Напуває, годує, а ввечері піджидає старий знову козу додому і питає:
— Коза ти моя, кізонько, що ти сьогодні пила, їла?
А коза й каже:
Ганяла твоя баба цілий деньок.
А я устигла схопить один листок.
Розсердився дід.
— Ну добре, завтра сам піду пасти.
І ось старий сам пішов. Коза цілий день їсть, п’є. Так день і пройшов. Оббігає дід козу вперед, жде дома. Вийшов назустріч і питає:
— Ну, коза ти моя, кізонько, що сьогодні пила, їла?
Коза каже:
Сьогодні пробігала цілий деньок,
Схватила один тільки листок.
— Ну, держи козу, бабо, зараз піду заріжу. Давай ніж!
Коза бачить, що хазяїн хоче її різать, вирвалась і біжить. Та й втекла. Бігла, бігла, прибігає до зайчикової хатки, залізла на піч і лежить. Раптом зайчик прибіг і кричить:
— Хто, хто в мою хатку зайшов?
Я, коза-дереза,
За три гроші куплена,
Під бік луплена,
Тупу, тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком підмету!
Зайчик злякався і втік. Зустрілася йому назустріч лисиця.
— Що, ти, зайчику, плачеш?
— Не знаю хто в хатку мою вліз, не можу вигнать.
— Ну, пішли я вижену.
Ось пішли вони. Приходить лисиця на поріг і кричить:
— Ану тікай швидко з хати!
Коза відповідає:
Я коза-дереза,
За три гроші куплена,
Під бік луплена,
Тупу, тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком підмету!
Лисиця злякалася, швидко втекла, а зайчик слідом біжить і плаче. Зустрічається їм вовк.
— Що ти плачеш? — питає зайця.
— Та ось не знаю, хто в хатку заліз, не можу вигнать.
— Пішли, я вижену, — каже вовк.
От вони й пішли. Приходить вовк і кричить:
— Хто в хатинці зайця, тікай геть!
Я коза-дереза,
За три гроші куплена,
Під бік луплена,
Тупу, тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком підмету!
І вовк теж злякався, швидко втік. Зустрічає заєць ведмедя.
— Що ж ти, зайчику, плачеш? — питає той.
— Та не знаю, хто заліз в хатинку, не можу вигнать.
— Ну пішли, я тобі поможу.
Ось прийшов ведмідь і кричить:
— Іди геть, хто там сидить!
А коза з печі відповідає:
Я коза-дереза,
За три гроші куплена,
Під бік луплена,
Тупу, тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком підмету!
Подумав ведмідь, злякався і геть побіг. Раптом іде півень навстріч.
— Здоровий був, зайчику, чого сльози ллєш?
— Та ось заліз хтось в хатку, не можу вигнать.
— Я вижену, — каже півник.
І пішли вони виганяти. Ідуть, півень злетів на поріг і закричав:
— Хто в зайчиковій хаті, іди геть!
Відповідає коза з хати:
Я коза-дереза,
За три гроші куплена,
Під бік луплена,
Тупу, тупу ногами,
Заколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком підмету!
А півник не йде, а каже:
А я йду на ногах
В червоних чоботях!
Несу косу,
Твою голову знесу!
По самі плечі,
Полізай з печі!
Коза дуже злякалася, упала з печі і розбилася. Півник і зайчик витягли її, а самі зажили дружно і щасливо.