Жив собі цар. Все в нього було, але найдужче він пишався конем, кращого за якого не було в цілому світі.
Та одного разу кінь зник. Од горя цар аж посивів. Довго горював і видав такий приказ:
— Хто знайде мого коня, тому півцарства відпишу!
З усього миру з’їхалися різні мудреці, шукачі, але нічого не могли вдіяти.
А в одному селі жив дуже бідний чоловік. Бідніший від церковної миші. Прочув він про горе царя і вирішив спробувать щастя. На останні гроші купив на базарі старовинну книжку, окуляри, з куделі начепив бороду і пішов до царя. Цар спитав, хто він і звідки.
— Я доктор Всевід. З чарівної книжки я можу знаходить пропащі речі. Але для цього мені треба пустої кімнати, і щоб було що випить і поїсти.
Цар погодився, але поставив умову, якщо за ніч чоловік не скаже, де кінь, то одрубає голову.
Провели чоловіка в кімнату, нанесли їжі, питва і заперли на ключ.
А коня вкрали три злодії. Їм стало цікаво, як Всевід буде шукать коня. Послали одного, щоб подивився у вікно. А чоловік сидить за столом, гортає книжку, їсть, п’є. Тут заспівав півень.
— Є один! — сказав чоловік.
Злякався злодій, побіг до своїх і розказав, що чоловік його упізнав. Послали другого. Той теж став під вікно і дивиться. Тут заспівав другий півень.
О! Є й другий! — сказав чоловік.
Злякався і цей злодій. Прибіг до своїх сказав, що і його впізнали. Пішов головний злодій і став коло вікна. А тут і третій півень заспівав.
— А ось і третій! — сказав чоловік.
Злякався злодій і тихенько постукав у шибку. Чоловік відчинив вікно і злодій почав його просити, щоб не видавав їх царю.
— Кінь стоїть у лісі, прив’язаний до столітнього дуба, забирай, а нас до ранку не буде в царстві, втечемо.
Чоловік погодився. Вранці прийшов цар і спитав, як справи. Всевід розказав йому, де знайти коня. Цар послав слуг, і ті скоро привели коня. Радості царя не було краю. Він тут же видав приказ і одписав чоловікові півцарства.
І став чоловік жить-поживать, горя-лишенька не знать.