В одного чоловіка був дуже старий кіт. От хазяїн взяв його та й завіз до лісу, а сам поїхав додому. Коли побачила його лисичка. Здивувалася дивному звіру та й питає:
— Хто ти такий:
— Я пан Коцький, — відповідає кіт.
— Будь мені за чоловіка, пане Коцький, а я тобі за жінку — просила лисичка.
Погодився кіт, і стали вони разом жити. Якось зайчик лисичку побачив та й каже:
— Лисичко-сестричко, я до тебе прийду в гості.
— Ні, зайчику, — відказує вона, — у мене є тепер пан Коцький, то він тебе розірве.
Заєць розповів про пана Коцького вовкові, ведмедеві дикому кабанові. Стали вони разом та й думають: як би побачити дивного звіра. Та й вирішили зготувати обід. Зайчик говорить:
— Я капусту принесу.
— А я піду по буряк, — каже дикий кабан.
— А я меду принесу, пропонує ведмідь.
Вовк каже:
— Я піду по м’ясо.
Зібралися звірі та й вирішили на всякий випадок заховатися
— Бо страшний, напевно, цей пан Коцький, ще й розірве.
Коли веде лисичка свого чоловіка. Дійшли до галявини а перед ним стіл накритий. Побачив багато м’яса та й каже:
— Мя-у! Мя-у! Мя-у!
Перелякалися в кущах звірі:
— Це, мабуть, він і нас поїсть!
Як схопляться і навтьоки. Тільки й видно.