Жили три брати. Були вони дуже бідні. Потім захотіли вони стати багаті, і пішли у поле, щоб накопати дорогоцінного коріння. Довго брати ходили, копали, і не могли знайти того коріння.
От вони дійшли до старого дуба і сіли відпочити, а менший брат почав копати. Нарешті, коріння було знайдено, ціною аж у двісті тисяч карбованців.
Тоді два старших брати кажуть:
— Давай уб’ємо найменшого брата і заберемо у нього його частку скарбів собі.
Так і зробили. А в той час, старший брат уже мав на думці, як вбити другого брата. А другий собі, як убити старшого, бо кожен із них хотів мати весь скарб.
От два брати прийшли до села. Старший брат просить другого, щоб той пішов і купив харчу. А сам почекає його.
Коли середній брат ішов з харчами назад, то старший думає: «Якщо я уб’ю свого брата, і заберу усе золото, то я стану найбагатшим».
Так він і зробив. Брата вбив, а харчі і золото забрав. Потім харчі з’їв. Не подумав старший брат, що середній також хотів стати багатим і отруїв усі харчі. Старший брат помер.
Усі брати загинули, а дорогий корінь погнив. І від того часу люди не шукають більше коріння, а шукають братів.