Жили собі дід та баба. У діда була рідна дочка, а у баби дві свої дочки. Їхав батько на базар. Бабині дочки замовили купити стрічки і квіти, а дідова попросила батька, щоб привіз ту гілочку, котра зачепила його в дорозі.
Скупився дід і їде додому. Коли це гілка вдарила діда так, що аж шапка злетіла. Згадав старий про дочку і зламав ту гілку. Привіз гостинці додому і роздав дочкам. Його дочка взяла ту гілочку і встромила у землю в саду. І виросла велика верба.
У неділю пішли всі у церкву. А дідову дочку не пустили, бо дома багато роботи. Пішла до верби і каже:
— Вербо рясна, відчинись. Ганна-панна йде.
Верба відчинилась і питає:
— Що тобі треба?
А дівчина і каже:
— Мені треба гарне плаття і черевики.
Тут виїжджає карета з кіньми. Одяглася у плаття та черевики і поїхала у церкву. У церкві тільки і дивилися на дівчину-красуню. Коли закінчили правити, дівчина швидко сіла у карету й поїхала додому. Переодяглася і сіла чекати коло віконечка. Приїхали з церкви та тільки й говорять про красуню, а вона каже:
— А може то я була?
З неї тільки й сміялися. На другу неділю пішли усі до церкви, а дідова дочка залишилася вдома. Знову прийшла до верби й каже:
— Вербо рясна, відчинись! Ганна-панна йде.
— Верба відчинилась та й питає:
— Що тобі треба?
— Дівчина й каже:
— Мені треба гарне плаття і черевики.
Одягнулась, сіла в карету та й поїхала знову до церкви.
Сподобалася дівчина багатому хлопцеві. Коли вона вийшла після служби, то хлопець побіг за нею. Дівчина дуже поспішала і загубила черевичок.
Приїхала баба з дочками з церкви та й знову тільки говорять про красуню.
А багатий син став шукати дівчину за допомогою черевичка. На усіх дівчат міряли той черевичок, щоб знайти красуню. Приїхали до баби з дідом. Стара показала тільки своїх дочок, а дідову заховала на піч. Черевички були малі на обох дочок.
Побачив багач дівчину на печі і гукнув її, щоб обула той черевичок. Пішла дівчина до верби, одяглася, взулася і вийшла до них. Всі аж потетеріли. Багатий хлопець забрав дівчину за дружину, а бабині так і залишилися віку дівувати.