Не за горами високими, не за морями глибокими, а в старому-престарому лісі жили собі два розбишаки-баранці. Жили — не тужили, травку скубли та гілочки з дерев їли.
Одного разу захотілося їм чогось смачненького. Пішли баранці на базар, купили борошна, масла, яєць. Замісили тісто і напекли млинців. Сіли біля столу і все з’їли. Але цього їм було мало. Затупали вони один на одного ніжками і почали колотись ріжками.
Бились, бились, поки з лісу не викотились. А коли втомились — зразу помирились. Сюди-туди озирнулись, один одному поклонились і пішли їжі шукати. Не день, не два наші друзі йшли, поки на дорозі лист капусти знайшли. Втомлені дружно ним поділились.