В одному мальовничому селі жив один багатий жорстокий пан. Працювала в нього наймичкою тиха бідна сирота Орися. Померли її батьки від важкої праці, а люди віддали до пана, щоб заробляла собі на харчі. От і трудилася Орися з ранку до ночі, прибирала в панських палатах, мила посуд, доглядала за деревами. За важкою роботою ніколи їй було з однолітками гуляти.
А в селі за панським ставом знаходилося чарівне джерельце. І як трапиться Орисі вільна хвилина, бігла вона туди, сідала і розповідала про свої біди. А потім вмивалася водою і бігла далі працювати. Так було, поки й не виросла Орися. Вмиваючись джерельною водою, дівчина стала справжньою красунею. Багато хлопців до неї сваталися, але вона чекала такого ж доброго і працьовитого, як сама.
Якось з панського поля повертався втомлений наймит. Побачив джерельце і сів біля нього відпочити. Попив холодної води і раптом побачив на водяному дзеркалі обличчя вродливої дівчини. Він зрозумів, що образ міг з’явитися тільки тієї людини, яка часто тут бувала. Побачив юнак і невелику стежку. Пішов нею і дійшов до панського саду і побачив цю дівчину. Вона збирала яблука. Сподобалися вони одне одному і вже наступного дня удвох пішли до джерельця. А через рік вони побралися.