Жив у діда й баби старий кіт. Він уже не міг ловити мишей і хазяїн вирішив його вивезти у ліс. От іде кіт лісом і стрічає собаку. Та й каже до нього:
— Давай будемо дружити.
— Давай, — каже собака.
— Ти чого тут? — питає кіт.
— Не можу уже сторожувати двір, то хазяїн мене і вигнав. А ти чого тут?
— Бо не можу вже ловити мишей. Ну що, ходім разом?
І пішли вони разом.
От ідуть вони далі та й стрічають півня.
— Куди йдете? — він їх питає.
Вони відказують:
— У світи, кращої долі шукати. А ти куди йдеш?
— Я теж долі кращої шукаю. Я вже старий і мій хазяїн вирішив мене зарізати. А я почув, як він говорив із дружиною, і вночі втік.
— Ми теж старі, і наші хазяї вигнали нас з дому. То ходімо разом?
— Ходім.
От ідуть вони далі і стрічають осла. Він їх питає:
— Куди, братці, йдете?
— У світи. А ти куди?
— Я теж.
— То ходімо разом.
— Ходім.
От ідуть вони вже вчотирьох. Надворі стало смеркати й холодати. Вони думають, де б їм переночувати. Бачать, у лісі хатка стоїть і в ній світиться. Підійшли вони ближче. Тут осел і каже:
— Там хтось є.
Півень відповідає:
— То йдемо проженемо його.
— Ні, не виженемо, — каже осел.
— Ні, виженемо!
— Ні, не виженемо!
Підійшли вони до хатки і хотіли подивитися у вікно, але воно було дуже високо. Тоді осел ліг на землю, на нього виліз собака, на собаку кіт, а на кота вилетів півень і заглянув у вікно. У хаті сиділи бандити, грали в карти. От друзі почали думати, як їх звідти прогнати. А собака й каже:
— Давайте закричимо всі разом. Вони злякаються і втечуть.
Вони так і зробили. Бандити почули такий гамір, злякалися і втекли. Собака, осел, кіт та півень забігли до хати, а там тепло і є що їсти. Вони нагрілися, повечеряли і полягали спати. Кіт виліз на піч, собака ліг під лавкою, осел ліг в сінях, а півень виліз на гору.
Вночі бандити подумали, хто ж їх з хати прогнав?
— Ану ходім та подивимось.
Приходять, заходять тихенько до хати. Кіт почув шурхіт, подумав, що то миші та як стрибне з печі, та й прямо в очі одному бандитові. Той злякався і почав кричати. А собака як гавкне з-під лавки та й вхопив другого бандита за бік. Вони всі полякалися і почали тікати. А осел у сінях вдарив третього копитом по п’яті. Півень почув гамір та й кричить з гори:
— Ку-ку-рі-ку!
Бандити розбіглися всі в різні боки, а пізніше зустрілися та й розказують один одному. Один каже:
— Я зайшов, а та мара як стрибне мені в лице, трохи очей не повидряпувала.
— А мене щось як схопило, та й півбока вирвало, — каже другий.
— А мене як вдарило дишлем по п’яті, то мало не відбило, — бідкається третій.
— А коли ми тікали з хати, то згори щось кричало: «Держи їх!»,- каже перший.
— Більше ми туди не повернемось, — вирішили вони.
А кіт, півень, осел та собака залишилися у тій хатинці та ще довго і щасливо жили разом.