Жили собі на світі дід та баба. Баба сиділа вдома, їсти варила, а дід заробляв гроші. Але вони в них довго не затримувались, все проїдали. Баба від самотини та й сказала чоловікові:
— Зроби мені бичка, та осмоли його гарненько смолою. Я його буду пасти та хоч якось буду час проводити.
Нічого старому робити, взяв і зробив бика, та ще й солом’яного. Скоро настав ранок і погнала баба бичка на степок пастись. Сиділа, сиділа та й заснула. Тут прибігає вовк і питає бичка:
— Ти хто такий?
— Я — бичок-третячок, з соломи зроблений та смолою засмолений.
— А в мене щось лапа подерта. Дай мені трохи смоли.
— Бери.
Тут вовк так приклеївся до бичка, що й не відірвати. От звір і потяг бичка до лісу. Баба проснулася, а його немає! Побігла додому і по дорозі побачила бичка з вовком. Гукнула діда. Він забрав хижака та й кинув до клітки.
Погнала пасти баба бичка на другий день. Пасла, пасла, аж поки не заснула. Тут прийшов ведмідь та й каже:
— Ти хто такий?
— Я бичок-третячок, з соломи зроблений та смолою засмолений.
— Позич мені смоли, бо щось в мене спина болить.
— Бери.
Тут ведмідь і приклеївся до бичка, а той поволік його до лісу. Прокинулась баба — нема бичка. Побігла додому і по дорозі побачила бичка з ведмедем. Гукнула діда. Дід побачив це, та й віддер звіра і закинув у клітку.
Погнала баба бичка на третій день. Пасла, пасла, аж поки не заснула. Тут прибігла лисичка і собі до бичка:
— А ти хто такий?
— Я бичок-третячок, з соломи зроблений та смолою засмолений.
— Позич мені смоли, бо нога терпне дуже.
— Бери.
Вхопилась зубами бичкові за спину та й приклеїлась. Ні туди, ні сюди. Тут дід і лисичку зловив та й укинув її до інших звірів.
Прийшла пора і дід почав гострити ножа.
— Нащо? — спитали звірі.
— А це щоб з кожного з вас шкуру здерти та пошити гарний одяг.
— Не ріж нас! Ми тобі за це всякого добра принесемо.
— Ну, дивіться ж мені!
Взяв і повипускав усіх на волю. На другий день прибігла лисиця з курками та птицею всякою, вовк з худобою, а ведмідь — з повними відрами ягід та бочкою меду.
І зажили тоді баба з дідом. Ніхто ще нікого багатшого за них не знав. А бичок так і розтанув на сонці.