Жило собі три брати, і пішли вони в поле орати. Орали вони, орали і потомилися. Захотіли води. Бачать, у кінці поля каганець горить. Старший каже:
— Я піду.
Постукав він у двері, вийшов маленький дідок із довгою бородою і питає:
— Як тебе сюди занесло, батьків сину?
— Прийшов води попросити.
А дідок йому:
— Скажи казку.
— Не знаю.
— Скажи байку.
— Не знаю.
— Скажи небилицю.
— Не знаю.
— Торбочка, розшморгнись!
Та й запхав хлопця.
— Торбочка, зашморгнись!
Надоїло уже братам ждати, вирішив середній піти по воду. Прийшов він до маленької хатинки, у якій жеврів каганець, постукав у двері. Вийшов дідок:
— Яким тебе вітром занесло, батьків сину?
— Прийшов води попросити.
— Скажи казку.
— Не знаю.
— Скажи байку.
— Не знаю.
— Скажи небилицю.
— Не знаю.
— Торбинко, розшморгнись!
Та й середнього брата туди ж. Ждав, ждав менший брат, вирішив теж йти. Постукав і він у двері тої хатинки. Відчинив йому дідок і питає:
— Як тебе сюди принесло, батьків сину?
— Прийшов води попросити.
— Скажи казку.
— Не знаю.
— Скажи байку
— Не знаю.
— Скажи небилицю.
— Може, й скажу, тільки такий договір: якщо скажеш «брешеш», тоді
відпускаєш моїх братів.
— Добре.
— Ішов я лужком-бережком, глянув, а у вербі дупло, а в дуплі короп ятка. Встромив руку — не влазить, встромив ногу —не влазить. Змотався та й уліз. Забрав я короп’ятка у пазуху, а вилізти не можу. Нагадав, що удома на дровітільнику є сокира, побіг, узяв. Прибіг, розрубав і стала рости верба до неба. А я по ній поліз і заліз на небо.
— А шо ж ти там бачив, батьків сину?
— А бачив свого батька і твого батька.
— А що ж вони там роблять?
— А що ж, мій батько на твоєму смолу возить.
А дід каже:
— Брешеш, батьків сину.
Хлопець за того діда:
— Торбушка, розшморгнись!
Торбочка розшморгнулась, він братів випустив, а діда туди запхнув, торбинка зашморгнулась, а брати набрали води і пішли назад у поле.