Принесли дід і баба в поле глечик з молоком.
— Де ж це його поставити? — бідкається баба.
— Постав, стара, це молоко в кущик.
Баба послухала діда, поставила в кущик. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молочко, але голови з глечика назад не вийме. Ходить вона, головою крутить та й каже:
— Ну, глечичок, пожартував та й випусти мою головку! Буде ж тобі, голубчику, буде.
Не одстає глечик, хоч що хоч роби.
— Підожди, проклятий глечику, я тебе втоплю.
Побігла вона в річку, всунула голову у воду і набрався повен глечик води.
Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.