Про граба

Жили собі дід і баба. Посадили вони у хаті під лавкою граба. Ріс, ріс граб і до лавки доріс. Баба питає в діда:

— Що будемо робити? Граба рубати, чи лавку приймати?

Дід каже:

— Лавку приймати.

Росте граб далі. Ріс, ріс і до стелі доріс. Баба до діда:

— Що, діду, будемо робити? Граба рубати чи стелю приймати? Дід каже:

— Стелю приймати.

Прийняли стелю. Росте граб далі, і доріс до стріхи. Баба до діда:

— Що будемо робити — граба рубати, чи стріху розшивати?

Дід каже:

— Стріху розшивати.

Розшили стріху, і росте граб далі. Настала зима. На грабові осипалося листя і в хату намело багато снігу. Баба питає в діда:

— Що будемо робити — граба рубати, чи стріху зашивати?

Дід каже:

— Будемо граба рубати, бо не перезимуємо.

Оце вам казочка, а мені бубликів в’язочка.