Жили дід та баба, і була у них внучка Наталя.
Одного разу подруги Наталі ішли у ліс по ягоди і гриби. І просили дідуся і бабусю відпустити Наталю.
— Дідусю, бабусю, відпустіть, будь ласка, Наталю з нами.
Дідусь каже:
— Ідіть, але не залишайте її, бо вона не знає дороги з лісу.
Побігли дівчатка по стежці у ліс. Був теплий літній день, високо в небі світило яскраве сонечко, літали птахи. На деревах весело цвірінькали горобчики.
А коли дівчатка прийшли до лісу, то побачили багато ягід і грибів. Наталя відставала від подруг. Вона збирала ягоди та гриби, заглядала під кожен кущик і заблукала. Дівчинка ходила у лісі, аж поки не настав вечір.
Ввечері, коли сонце заходило, дівчинка почула писк. То пищало пташеня, воно випало з гнізда. Наталя підняла пташеня і поклала в гніздо. Коли тут прилетіла пташка, мати цього пташеняти, і говорить:
— Дякую тобі, дівчинко, за те, що ти врятувала моє дитя. А за це на тобі клубочок і біжи за ним. Він тебе виведе з лісу.
Наталя каже:
— Дякую тобі, пташко, за клубочок.
Дівчинка кинула його. Клубочок покотився дуже швидко, і Наталя побігла за клубочком. Вона вийшла з лісу, дійшла додому.
Дідусь і бабуся дуже зраділи, побачивши свою онучку здоровою і неушкодженою. Наталя розповіла їм про те, що з нею трапилося.
І зажили вони з того часу дружно і щасливо.