Біля річки Веселої стояло село Хромівка. Добре жили люди у тому селі, от тільки набіги татарів часто порушували їх спокій.
Татари намагалися нападати тоді, коли козаки виїжджали на Січ, бо в селі залишалися самі жінки та діти. Вони грабували село, забирали скотину, людей.
У Хромівці підростали хлопці. Ватажками серед них були Гриць і Корній. Хлопці були винахідливими, сміливими, завзятими. Саме їм козаки наказували бути пильними і сповіщати їх про набіги татар.
Якось до села забрів хлопець, який назвався Панасом. Усе обличчя у нього було у ластовинні, волосся руде, оченята хитрющі. Сільські хлопці прийняли його до свого гурту, але Грицеві з Корнієм він чомусь не сподобався, тому вони постійно за ним наглядали. Панас намагався завоювати довіру, підлещувався до кожного.
Наглядаючи за рудим, Гриць і Корній помітили, що вечорами Панас кудись зникає. І тоді вони вирішили прослідкувати за ним.
Одного вечора Панас знову зник. Ватажки слідкували ним. Панас пішов у степ до високої могили — хлопці за ним повзли у високій траві. Раптом із-за могили вийшов маленький чоловік, Панас йому низенько вклонився і сказав, що козаки поїхали на Січ. Чоловік відповів, що через два дні вони будуть зі своїм загоном у селі.
Приголомшені хлопці не знали, що робити: козаків вони не встигнуть попередити. Тоді вони вирішили порадитися із дідом, якому було 95 років. Дід уважно вислухав хлопців і сказав, що тут треба брати хитрістю. Також він сказав, що татари дуже бояться привидів, тому порадив організувати привидів навколо села, одягнувшись у білу тканину. Але, зауважив ще дід, Панас не повинен нічого знати.
Зібравши усю ватагу хлопців, Гриць з Корнієм розповіли про напад і домовились, що усі вони загорнуться у білу тканину, виріжуть сопілки на різні голоси і за сигналом разом піднімуться.
Цілий день хлопці бавилися, щоб Панас нічого не запідозрив, а бабусі та матері готували савани. Хлопці рано розійшлися, сказавши Панасові, що рано-вранці збираються на риболовлю. Панас у свою чергу був дуже задоволений. І складалося усе добре.
Вночі хлопці залягли навколо села, одягнувши савани. І ось, коли все нібито заснуло, опівночі почулося тупотіння коней. Це татарська орда підходила до села. Хлопці чекали сигналу Корнія та Грицька, а ті у свою чергу очікували, коли ворог підійде поближче.
Раптом хлопчаки побачили Панаса, який махав татарам. І тут Гриць подав сигнал. Десятки «привидів» піднялися й із завиванням пішли назустріч татарам. У селі загавкали собаки, вдарили на сполох дзвони.
Татари на хвилину отетеріли, заклякли, але, коли привиди стали до них наближатися, з криком повернули коней та й рвонули назад. Від страху коні збивалися до купи, скидали вершників і мчали у темряву ночі.
До ранку ніхто в селі не спав, боялися повернення татар, але ті так і не повернулися.
Хлопці шукали Панаса, але того ніде не було. Жінки дякували хлопцям за порятунок. А коли козаки повернулися з Січі, пишалися своїми козачатами. Більше на це село татари не нападали, обходили його, називаючи «нечистим селом».