Колись, давно-давно жила собі сім’я і була у них донька Мар’яна. У дівчинка було все: і іграшки, і вбрання, які вона тільки бажала. Усе б було гарно, якби дівчина не була неввічлива і неслухняна.
Якось вона зібралась у ліс по гриби. Коли дівчинка виходила, то мати їй сказала, щоб вона з усіма віталася і не ходила за чарівний струмочок у лісі. Мар’яна грубо відповіла, що вже не раз це чула, що вона вже доросла і все сама знає.
Зайшовши до лісу, дівчина хутко почала збирати гриби. Коли вона дійшла до струмка, згадала, що їй наказувала мати, посміхнулася і перестрибнула через струмок.
Перестрибнувши, вона побачила великий, білий гриб. Тільки дівчина хотіла його зірвати, аж гриб забурмотів:
— Бачиш, яка погана дівчинка, матері не слухається, з людьми не вітається.
Мар’яна злякалася, хотіла перестрибнути назад через струмок, та не побачила його.
Тоді вона підійшла до великого гриба та грубо у нього спитала:
— Кажи, де цей дурний струмок, куди він подівся?
А гриб не відповів. Тоді дівчині стало зовсім нелегко і вона ласкаво зі сльозами спитала:
— Грибочку, скажи, будь ласка, куди мені йти, щоб потрапити додому?
Тоді гриб підняв голову, подивився на дівчинку і спитав:
— А ти більше не будеш неввічливою і неслухняною?
— Ні, грибочку, не буду, я тепер буду найслухнянішою і ввічливою, — відповіла Мар’янка.
— Тоді добре, іди до того дуба, привітайся з ним з ним і з’явиться твій струмок. Тільки нікому ніколи не розповідай, що була тут, — сказав гриб.
— Добре, до побачення, — сказала дівчина і зробила так, як їй сказав гриб. Після того, як вона привіталась з дубом, дійсно, з’явився струмок, через який дівчинка перестрибнула назад.
З того дня ніхто не чув від Мар’янки поганого слова, казали, що дівчинку підмінили. Але за струмок і по цей день ніхто не ходить, бо всі знають, що чарівний. А хто ходив, той і зараз мовчить, бо пообіцяв.