Не в породі щастя

Це сталося в одній казковій країні. Бродячі собаки і цуценята, які жили зграєю, осіли в невеличкому лісочку поряд з містом.

Такси повиривали нори для всієї зграї. Мисливські собаки полювали. Ті звірі, які раніше працювали в цирку, теж заробляли собі на життя, виконуючи різні циркові номери в модних куточках містечка.

Так з’явилося справжнісіньке собаче царство. Повелителькою була біленька пухнаста болонка. Вона жила самотньо, бо такого самого песика в їхній зграї не було. Повелителька бачила, як живуть собачі родини поряд з нею, виховують цуценят і сумувала.

Одного разу над їхнім містечком пронісся шквальний вітер. І мав він таку силу, що ламав дерева і кущі, вив і кружляв, все руйнуючи на своєму шляху.

Декілька собачих родин загинуло під стовбурами зламаних дерев. Біленька пухнаста болонка жалібно скімлила, але нічого не могла вдіяти. Поряд зі своєю домівкою вона почула писк маленьких цуценят. Вихід з їхньої нори був завалений зламаним кущем. Цуценята могли загинути там без своєї матері і тепла.

Аж раптом поруч з норою з’явився великий кудлатий сірий пес. Він своїми зубами почав перегризати і відтягувати гілки. Довго-довго він звільняв цуценят. І потім, коли вхід до нори було відкрито, непритомний рятівник заснув поруч.

Малесенькі цуценята вилізли з нори і притулилися до нього, як до своєї матусі. Їм стало тепло, затишно і спокійно.

Біленька пухнаста болонка спустилася до них і сіла поруч. Вона думала про те, що не варто шукати собі пару такої ж породи. В цьому величезному сірому кудлатому псові вона побачила справжнього вожака. Сильного, сміливого, дотепного. Це він врятував життя і пригрів біля себе осиротілих цуценят. Тепер він буде їх охороняти і ростити. Стане їм справжнісіньким батьком.

Вона підійшла ще ближче. Потім лизнула його спітнілу морду і прийняла по-материнському доглядати малесеньких. В їхньому собачому царстві після лиховія, переживши і переборовши всі випробування долі, з’явилася нова родина, яку очолив великий кудлатий пес — справжній вожак зграї.