Давно се діялось. Побачив один чоловік в лісі огрядного оленя, довго любувався його красою. Аж той в кінці запримітив чоловіка і зрадів, бо вже здавна мріяв розпитати у когось про свою красу. Олень підійшов до чоловіка, став перед ним і питає:
— Чи гарний я?
— Якби не куций! — сказав чоловік.
Олень затремтів з досади і каже:
— Зроби мені рану поміж рогами.
І пригнув голову до чоловіка. Сей вагався, та врешті вдарив сокирою рогатого. Одразу бризнула кров.
— Дякую тобі за послугу, — сказав поранений, — за рік прийди на те саме місце, я щось тобі скажу.
Сказав і погнався в гущаки. Через рік чекає чоловік на оленя, але з рушницею в руці, бо боявся помсти. Прибіг олень поклонився чоловіку і каже:
— Подивись, чи рана від сокири загоїлася.
Сказав і нахилив голову перед ним. Тремтячи, оглянув чоловік поранене місце і каже:
— Загоїлась і лиш маленький шрам після себе залишила.
— Бачиш, — промовив, зітхаючи, олень — рана від сокири загоїлась, але рана, що мені на серці зробило твоє насмішливе слово, ніколи не загоїться.