В одному селі жила заможна жінка. Вона завжди щедро подавала милостиню грошима. Якось їй приснився такий сон: за великим столом сидять померлі родичі, знайомі, односельці. Перед кожним з них стоять різні страви, лише перед її батьками стоїть миска з грошима. Вона звернулася до них:
— Чому ж ви не маєте чого їсти?
Батьки відповіли так:
— Яку милостиню ти подавала за нас, те ми і маємо тут.
Жінка прокинулася вся в сльозах. До ранку наварила всього і напекла. Тільки-но розвиднілося, рознесла все приготовлене по сусідах. І дуже щиро просила пом’янути її батьків.