Була собі пані. Та така... така... От побачите самі яка! Одного разу прийшов до неї дід милостиню просити. Молиться під дверима і просить:
— Подайте, Христа раді! Подайте для спасіння душі, милосердна пані!
Недовго пані думала і вирішила дати старцеві яєчко, а той, щоб помолився за спасіння її душі. От вона кличе діда до себе й каже:
— На тобі, дідусю, яєчко, з’їж та помолися за мене богові!
Дід узяв яйце, подякував і пішов. А пані й думає: «От добре, що я дала йому те яєчко, що вже жалувати! Тільки якби він не забувся!» Та й гукає на діда:
— Діду, діду! Вернися!
Дід подумав, що пані ще щось йому хотіла дати. Вернувся, кланяється, а пані питає:
— Діду, діду! Чи ж тобі дала яєчко?
— Дали, пані, — нехай господь спасе вашу душу! Нехай вам і вашим діточкам здоров’я.
— Добре, йди собі, — каже пані, бо зрозуміла, що дід не забувся, що вона йому подарувала.
Але подумала-подумала пані та й знову гукає діда:
— Агов, діду, вернися!
„Що ж таке?» — думає дід, вертаючись. А пані знов його питає:
— Діду, діду! Чи ж я тобі дала яєчко?
— Дали, пані, — нехай господь спасе вашу душу! Нехай вам і вашим діточкам здоров’я! Нехай вам панувати!
«Ну, добре, — думає пані. — Нехай же молить бога, нехай пам’ятає!»
Пішов дід швидесенько.
«Ой, забуде, забуде!» — думає вона та й знов його гукає:
— Діду, діду! Вернися!
Вертається знов дід, пані не дала йому і з двору вийти. Підійшов, а пані знов питає:
— Чи я тобі, діду, дала яєчко?
Дід зрозумів у чому справа та й розсердився:
— Та дали, — каже, — бодай вам дихати не дало! Подарували те жалюгідне яєчко, та все мені очі вибиваєте! Заберіть його!
Та й кинув пані яєчко. «О-о-о! — думає пані. — Через того діда і спасіння душі пропало і яєчко розбилось».