У лісі під ялицею,
Над річкою Бистрицею,
Будинок є казковий,
Багатоповерховий.
Стоїть він серед зелені
Вечірньої пори.
Всі поверхи заселені
Ізнизу догори.
На першому живе ведмідь
Поважний, волохатий.
Він цілу зиму собі спить
І не виходить з хати.
На другому живуть
Зелені жабки.
Чудово вміють за гілки
Чіплятись їхні лапки.
На третьому живе
Хвостата білка,
Весь день вона стрибає
Із гілки та на гілку.
А на четвертому сова
Зачинені віконця.
Бо ця бабуся лісова
Ніяк не любить сонця.
Найвище всіх на п’ятому
Сорока та ворона.
Як стануть розмовляти
Чорнява й білобока.
Говорить кожна голосно
І подругу не слуха.
Ховаються навколо всі
І закривають вуха.
Всі кажуть їм:
— Сусідоньки,
Ну як не сором вам,
Нечуваний, небачений
Здіймати тарарам?
— У нас така вже вдача
Такі вже голоси.
Ворона як закряче
То чуть на всі ліси.
Сорока заскрекоче
Словечко до слівця.
Сама спинитись хоче,
Та вже нема кінця.
Отак і гомоніла
Ця пара белькотух.
Аж поки сонце сіло
І гомін зразу вщух.
Настала в лісі тиша
Лише гілки колише.
Легенький вітерець.
Замовк і дім казковий,
Багатоповерховий
І казочці кінець.