Був час, коли птахи перестали співати. Дізналися вони, що в одній далекій країні живе старий, мудрий чоловік, який вчить музиці. Тоді птахи вирішили відіслати до нього дятла і солов’я, щоб перевірити чи це так.
Дятел дуже поспішав, йому не терпілося стати першим у світі музикантом. Він так поспішав, що прибігши до мудреця, увійшов до нього, не постукавши та не привітавшись, та ще й крикнув йому під вухо:
— Старче! Навчи мене музиці!
Але мудрець вирішив спочатку навчити його чемності. Він вивів дятла за поріг, постукав у двері і сказав:
— Треба робити ось так!
Як зрадів дятел! Навчившись цього, він полетів, щоб здивувати світ своїм умінням. Соловей на своїх маленьких крилах прилетів пізніше. Він спочатку постукав у двері, привітався, попросив вибачення за непроханий візит і сказав:
— Я хочу, щоб ви навчили мене музики!
Мудрецю дуже сподобався привітний птах і він навчив солов’я всього, що знав сам. І з тих пір ввічливий соловей став кращим у світі співаком. А дивак дятел тільки й вміє стукати по дереві. Ще й до того навчає інших птахів. Своїм учням він говорить:
— Треба робити ось так! Це і є справжня музика! Якщо не вірите, спитайте у мудреця!