Одного дня до ведмедя прийшов дрізд.
— Вітер, зруйнував моє гніздо, і я тепер не маю де жити. Будь ласка, прийди і допоможи збудувати нове, — звернувся він.
— Добре, — пообіцяв косолапий. — Я ж твій друг, а старі друзі завжди допомагають.
— Дуже дякую,- сказав Дрізд і полетів.
Ведмідь почав збиратись. Знайшов свій молоток, щипці, а цвяхи ніде не міг відшукати. Висунув голову з барлоги, а надворі завивав сильний вітер.
— Яка погана погода, — пробурмотів він. — Чи варто мені вилазити в таку негоду? І чи чекає дрізд на мене? А крім того у мене немає цвяхів. Отже, я не можу йти.
Аж ось до нього прибігла миша і мовила:
— Вітер зруйнував гніздо дрозда, йому немає де жити. Будь ласка, прийдіть на допомогу.
— Звичайно, — відповів ведмідь, — я його старий друг, а старі друзі завжди допомагають.
— Дуже дякую, — пропищала миша і швидко шмигнула геть.
— Як погано, — пробурмотів він, — тепер я мушу йти в таку негоду.
попередні.
Так само косолапий пообіцяв і йому, що прийде до Дрозда і той поскакав геть.
— Тепер я вирушу в дорогу, — сказав собі ведмідь, — дрізд буде радий. Немає нікого такого сильного і готового прийти на допомогу, як я.
Вийшов з дому і побрів лісом. Негода на той час уже вщухла. Стало тихо, ніщо не шерехне.
— Добре,що я переждав, — подумав ведмідь.
По дорозі він зустрів жабу, мишу, зайця і білку.
— Куди ти йдеш? — запитали вони хором його.
— До дрозда, — відповів він, — щоб допомогти відбудувати гніздо. Ніхто не може допомогти так, як я.
— Іди додому, — сказали звірі, — дрізд має уже нове житло. Ми йому допомогли.
Ведмедю стало соромно. І з того часу всі ведмеді соромляться.