Давним-давно жив у одному селі чоловік. Чим старішим ставав, тим частіше задумувався він про смерть. І дуже не хотілося йому помирати.
І чув чоловік, що коли приходить до людини смерть, то неодмінно має стати в головах. І пішов чоловік до кузні та й попросив зробити йому кровать. Та кровать не просту, а з секретом. Мала вона таємний ричажок і пружину.
Ось відчув чоловік, що скоро має прийти по нього смерть. Ліг на кровать та й жде.
Коли це й смерть у білій одежі з косою стоїть у дверях. Озирнулася по кімнаті та йде, щоб стати у чоловіка у головах. Тільки доходить, щоб стати у головах, а чоловік надавив на ричажок — кровать і повернулася. Смерть знову прямує через хату, щоб стати у чоловіка, як положено, у головах. Тільки доходить до потрібного місця, а чоловік знову надавлює на ричажок. І знову кровать повертається.
Довго так змагалися чоловік і смерть. Біла з косою аж заморилася. Крутилися, крутилися, а тоді смерть як стрибоне на чоловіка зверху та каже:
— Е, чоловіче, як не крути, а помирати все одно доведеться.
Тут і казці кінець, а хто слухав — молодець.