Жили по сусідству багатий пан та бідний селянин. На їхніх подвір’ях була худоба та птиця. У пана худоба була гладкою, лінивою та пихатою. Здасться, схожа на свого хазяїна. У бідного, навпаки, вся скотина була дуже працьовита та дружна. Часто худоба селянина залишалася голодною, але завжди всі вони допомагали одне одному.
І ось одного разу до сільського озера одночасно прийшло напитися води стадо панських корів та три корівки бідняка. Коли вся худобина зайшла до озера, одну панську корівку на ім’я Берізочка, вкусила гадюка. Вона впала у воду та заблагала про поміч своїх подруг. Але вони лякливо поглянули на неї та швидко побігли назад, до панського двору. Ніхто з них не хотів їй допомогти. Та тут три селянських корівки кинулися до неї:
— З’їж цю травичку, вона допоможе побороти зміїну отруту, — сказала одна корівка.
— А цей листок я прикладу тобі до рани, — сказала інша.
А третя допомогла їй підвестися. І всі вони разом пішли до подвір’я бідняка. Берізка залишилася у нього. Але ранком пихатий пан прибіг за своєю худобою. З лайкою та погрозами він накинувся на бідняка.
— Віддай мою корову, бо я знищу тебе! — кричав пан.
— Але я не крав її, Берізка сама прийшла до мене у двір. Мабуть, тут їй дуже затишно, і вона не хоче покидати своїх нових подруг.
— То заплати за неї гроші.
— А де ж я візьму гроші, я ж бідний.
— Тоді відпрацюєш у мене. Ось тобі завдання: за одну ніч ти повинен виорати все моє поле, а не зробиш цього, то віддаси і мою корову, і свої.
А як виконаєш моє завдання, то я тебе озолочу. Та дуже я в цьому сумніваюся.
Бідняк засмутився, але робити нічого. Вночі він взяв свого коня та плуг і пішов на поле. Глянув на ниву, а вона така велика, як океан. Почав орати та раптом побачив, що на іншому кінці поля хтось працює. Придивився, а то всі його три корівки та Берізка впряглися в плуги. Так до ранку гуртом було виконано важке завдання. І пихатому панові прийшлося озолотити бідняка.
Селянин запросив багато гостей та влаштував велике свято. Я теж там була, пісні співала, гарно танцювала.