Царю лісових звірів Левові доповіли, що його підлеглі звірі нікого не слухають, в лісі бешкетують, б’ються, ображають малюків, ловлять птахів, обривають їм хвости. Лев скликав свій народ, запросив всіх. Прийшли ведмеді, вовки, кози, свині, лисиці, корови, коні, вівці.
От вони вирішили організувати і відкрити в лісі школу для звірів. Директором школи вибрали лева, завідуючим господарства школи призначили вовка, а лисичку — вихователькою. Сторожем — бабая. Послали сороку, щоб вона оголосила всім звірям, щоб їхні дітки прийшли рано до школи до великого пенька посередині лісу.
Настав ранок, з усіх куточків лісу почали сходитися звірі — тата і мами з малими своїми дітками. Першою прийшла свиня з поросятами, а їх було аж вісім штук, за свинею прибігла коза з козенятами, корова з двома телятами, кицька з котенятами, собачки, овечки та багато інших звірів.
Тут лисичка-вихователька всіх поділила на групи: перша група — це телята, лошата, козенята, а друга група — це маленькі звірята, цуцики, котенята, лисенята, пацюки, мишенята.
Вчителями були дорослі великі кози, корови, коні, кроти, вовки, собаки. Вихователями були лисиці, куниці, білки, вони вчили звіря гратися, ховатися, битися, займатися фізкультурою, рити нірки, плавати в річці. Отак вони вчилися цілий рік, а в кінці року розбігалися по домівках. А вдома вони навчали своїх сестричок і братиків. А ви хочете побачити, як вони граються? То тихенько ввечері вийдіть і подивіться.
От добре, що вони вчилися в лісовій школі. Вони навчилися, як жити самому, як добувати собі їжу і як дружити. Дружба — це велика сила, яка зберігає життя.