Ледача жінка

Мав чоловік ліниву жінку, яка не дбала, щоб виробити собі шматок полотна. От він каже:

— Жінко, бачиш, людські жінки дбають, мають полотно, а ти, як прийдеться вмерти, то не будеш мати навіть чим рук укрити!

А вона каже:

— Не журися, найшла б я чим тебе вкрити!

Чоловік собі й думає: «Ану притаюся, наче я вмер, що вона буде мені робити? Чим вона мене вкриє?»

Бере й наче вмирає. Положила вона його на лаві. Мала якесь веретено з пряжею. Бере чіпляє йому нитку до зуба і мотає: то на зуби, то на пальці на ногах.

Обмотала, починає плакати, голосити:

— Чоловіче мій, на що ж ти тепер схожий?!

А він обзивається до неї:

— А чорт би тебе побрав! На кобзу тепер схожий!

Встав, набив добре і вона вже пильнувала прясти.