Ковалі

Давно-давно біля Києва завелася дуже велика змія з трьома головами. Вона їла людей і нікого не боялася. Тоді ж на березі Дніпра жили двоє ковалів, які допомагали людям і не брали за це грошей. Свою кузню вони поставили в скалі поряд з зміїною печерою, закривши її залізними дверима, які важили як сто дубів. А самі зробили засідку.

Ковалі сиділи-сиділи, аж до дверей лізе змія. Висолопила язика і за третім разом злизала двері. Тут коваль зловив зміїний язик гарячими обценьками і тримає. Вона як стрепенулась — аж земля затряслась! А він все тримає та тримає! Другий тим часом начепив на змію плуга, і пішли вони орати кругом Києва вал. І дійшли до Дніпра.

Змія дуже втомилася і захотіла пити. Допалася до води, пила-пила, та й лопнула. Тоді з неї розлізлося по землі багато всякої нечисті: ящірок, жаб, гадюк.