День і Ніч

Жили собі День і Ніч. Вони були сусідами і, навіть, товаришами. І тут прийшло до них Сонечко і почало гратися з квітами і деревами. Сподобалось це Дневі, й почали між собою товаришувати, забувши про ніч. Побачила це Ніч і дуже розгнівалась, що Сонце всі люблять, а її навіть не бачать.

Вирішила Ніч зробити капость, Вона запросила Сонце в гості, а коли воно зайшло, закрила в темну кімнату. І стала ніч володарювати на землі. Все заснуло. На третій день прокинулась білосніжна Конвалія і почала будити всіх лісових мешканців.

— Ми повинні врятувати Сонечко, бо без нього всі загинемо, — сказала вона.

Квіти попросили в доброї чаклунки допомоги. Вона визволила сонце. І коли воно з’явилось на небі, квіти дуже зраділи, кивали своїми голівками, вітаючи його. Побачила це ніч й каже:

— Якби ж я була світлою, мене теж любили.

А чарівниця їй відповіла:

— Мало бути світлою зовні, потрібно мати ще й світлу душу.

Почув ту розмову День й каже:

— Не засмучуйся Ноче, давай ми поділимо земний час навпіл: коли світить Сонце, цей час буде називатися День, а коли ні — Ніч.

Так і поділились вони між собою.